Д Е К Р Е Т
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Про систему валютного регулювання
і валютного контролю
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 17, ст.184 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3651-XII ( 3651-12 ) від 25.11.93, ВВР, 1993, N 49, ст.462
N 3891-XII ( 3891-12 ) від 28.01.94, ВВР, 1994, N 20, ст.115
N 139/95-ВР від 11.04.95, ВВР, 1995, N 16, ст.113
N 280/97-ВР від 21.05.97, ВВР, 1997, N 24, ст.170
N 295/97-ВР від 03.06.97, ВВР, 1997, N 29, ст.189
N 932-XIV ( 932-14 ) від 14.07.99, ВВР, 1999, N 37, ст.334
N 2745-III ( 2745-14 ) від 04.10.2001, ВВР, 2002, N 7, ст.50
Кодексом
N 436-IV ( 436-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 18, N 19-20,
N 21-22, ст.144
Законами
N 3453-IV ( 3453-15 ) від 21.02.2006, ВВР, 2006, N 27, ст.232
N 3509-IV ( 3509-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, ст.283 }
{ У тексті Декрету слова "кредитно-фінансові установи" в
усіх відмінках замінено словами "фінансові установи" у
відповідному відмінку згідно із Законом N 3453-IV
( 3453-15 ) від 21.02.2006 }
Цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на
території України, визначає загальні принципи валютного
регулювання, повноваження державних органів і функції банків та
інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій,
права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення
валютного контролю, відповідальність за порушення валютного
законодавства.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
Терміни, що використовуються в цьому Декреті, мають таке
значення:
1) "валютні цінності":
валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів,
казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в
обігу та є законним платіжним засобом на території України, а
також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але
підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу,
кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших
фінансових установах на території України;
платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації,
купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки,
акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати,
ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені
у валюті України;
іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів,
казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним
платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а
також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але
підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу,
кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних
розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках
або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами
України;
платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації,
932-14 ) від 14.07.99 )
купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви,
чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та
банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських
металах; ( Абзац п'ятий пункту 1 статті 1 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 932-XIV (
банківські метали - це золото, срібло, платина, метали
932-14 )
платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно
до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат
якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. ( Абзац
шостий пункту 1 статті 1 в редакції Закону N 932-XIV (
від 14.07.99 )
Для цілей цього Декрету надалі під термінами:
"валюта України" розуміється як власне валюта України, так і
платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті
України;
"іноземна валюта" розуміється як власне іноземна валюта, так
932-14 ) від 14.07.99 )
і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери,
виражені в іноземній валюті або банківських металах; ( Абзац
дев'ятий пункту 1 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 932-XIV (
2) "валютні операції":
операції, пов'язані з переходом права власності на валютні
цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у
валюті України;
операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в
міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням
заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні
цінності;
операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і
пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і
пересиланням за її межі валютних цінностей;
3) "уповноважений банк" - будь-який комерційний банк,
офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію
Національного банку України на здійснення валютних операцій, а
також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів;
4) "конвертована валюта" - іноземна валюта, що віднесена до
цієї категорії Національним банком України;
5) "резиденти":
фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи
без громадянства), які мають постійне місце проживання на
території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за
кордоном;
юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не
мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з
місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою
діяльність на підставі законів України;
дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні
представництва України за кордоном, які мають імунітет і
дипломатичні привілеї, а також філії та представництва
підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють
підприємницької діяльності;
6) "нерезиденти":
фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи
без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами
України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території
України;
юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не
мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з
місцезнаходженням за межами України, які створені й діють
відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі
юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з
участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької
діяльності України;
розташовані на території України іноземні дипломатичні,
консульські, торговельні та інші офіційні представництва,
міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і
дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і
фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі
законів України.
Розділ II
ОПЕРАЦІЇ З ВАЛЮТНИМИ ЦІННОСТЯМИ
Стаття 2. Право власності на валютні цінності
1. Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками
валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти
мають право бути власниками також валютних цінностей, що
знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених
законодавчими актами України.
2. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні
операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та
іншими актами валютного законодавства України.
Стаття 3. Статус валюти України
1. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на
території України, який приймається без обмежень для оплати
будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим
Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
2. Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за
кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон
резидентами і нерезидентами валюти України визначається
Національним банком України. Суми у валюті України, що були
вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон,
можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну.
Стаття 4. Порядок використання надходжень
у іноземній валюті
1. ( Пункт 1 статті 4 виключено на підставі Закону
295/97-ВР від 03.06.97 )
N
2. ( Пункт 2 статті 4 виключено на підставі Закону
295/97-ВР від 03.06.97 )
N
3. ( Пункт 3 статті 4 виключено на підставі Закону
295/97-ВР від 03.06.97 )
N
4. Уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на
міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок
резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів,
які випливають з абзаців четвертого, п'ятого, шостого підпункту
"а" пункту 4 статті 5 цього Декрету.
5. Національний банк України зобов'язаний проводити політику,
спрямовану на підтримання валюти України, і з цією метою може
виступати суб'єктом міжбанківського валютного ринку України.
Стаття 5. Ліцензії Національного банку України
1. Національний банк України видає індивідуальні та
генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які
підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
2. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим
3453-15 ) від 21.02.2006 }
фінансовим установам України, національному оператору поштового
зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують
індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного
регулювання. { Пункт 2 статті 5 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3453-IV (
3. Уповноважені банки та інші фінансові установи,
3453-15 ) від 21.02.2006 }
національний оператор поштового зв'язку, що одержали генеральну
ліцензію Національного банку України на здійснення операцій,
пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати
на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі
на підставі агентських угод з іншими юридичними особами -
резидентами. { Пункт 3 статті 5 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3453-IV (
4. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам
на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для
здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі
операції:
а) вивезення, переказування і пересилання за межі України
валютних цінностей, за винятком:
вивезення, переказування і пересилання за межі України
фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що
визначається Національним банком України;
вивезення, переказування і пересилання за межі України
фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти,
яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;
платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за
2745-14 ) від 04.10.2001 )
межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед
нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав
інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком
оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами,
свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя; ( Абзац четвертий
підпункту "а" пункту 4 статті 5 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2745-III (
платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді
процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;
вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній
валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення
інвестиційної діяльності;
платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді плати
994_377 ), вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого
3509-15 )
за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, що
справляється Європейською організацією з безпеки аеронавігації
(Євроконтроль) відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату
маршрутних зборів (
1981 року, та інших міжнародних договорів; { Підпункт "а" пункту 4
статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 3509-IV (
від 23.02.2006 }
б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти
України, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 3
цього Декрету;
в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній
валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені
законодавством межі;
г) використання іноземної валюти на території України як
засобу платежу або як застави;
д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за
межами України, за винятком:
відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у
іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;
відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;
відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами,
зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету;
е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом
придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших
корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як
дарунок або у спадщину.
5. Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін
валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою
стороною або третьою особою,яка має відношення до цієї операції,
якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.
6. Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів,
необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у
видачі ліцензій визначаються Національним банком України.
Відмова у видачі Національним банком України ліцензії може
бути оскаржена в суді або арбітражному суді.
Стаття 6. Порядок організації торгівлі іноземною валютою
1. Торгівля іноземною валютою на території України
резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється
через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали
ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку
України, виключно на міжбанківському валютному ринку України.
Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та
умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному
ринку визначаються Національним банком України.
2. Уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали
ліцензію Національного банку України:
а) від свого імені купують і продають іноземну валюту на
міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за
рахунок резидентів і нерезидентів;
б) мають право від свого імені і за свій рахунок купувати
іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і
нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.
2-1. Національний оператор поштового зв'язку після отримання
3453-15 ) від 21.02.2006 }
генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення
валютних операцій має право від свого імені і за свій рахунок
купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і
нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.
{ Статтю 6 доповнено пунктом 2-1 згідно із Законом N 3453-IV
(
3. Резиденти і нерезиденти - фізичні особи мають право
3453-15 ) від 21.02.2006 }
продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим
фінансовим установам, які одержали ліцензію Національного банку
України, або за їх посередництвом - іншим фізичним особам -
резидентам, а також національному оператору поштового зв'язку,
який одержав ліцензію Національного банку України. { Пункт 3
статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3453-IV
(
4. Фізичні особи - резиденти мають право купувати іноземну
3453-15 ) від 21.02.2006 }
валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що
одержали ліцензію Національного банку України, або за їх
посередництвом - у інших фізичних осіб - резидентів і
нерезидентів, а також у національного оператора поштового зв'язку,
який одержав ліцензію Національного банку України. { Пункт 4
статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3453-IV
(
Стаття 7. Порядок організації розрахунків
у іноземній валюті
У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах
торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна
валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені
банки.
Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів
виключно у валюті України у готівковій або безготівковій формі.
( Частина друга статті 7 в редакції Закону N 139/95-ВР від
11.04.95 )
Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в
межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови
одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Стаття 8. Валютний (обмінний) курс
1. Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні)
3651-12 від
курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних
цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових
(клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються
Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів
України. ( Пункт 1 статті 8 в редакції Закону N
25.11.93 )
2. Національний банк України може встановлювати граничні
розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку
України уповноважених банків та інших фінансових установ, що
одержали ліцензію Національного банку України, за винятком
операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.
3. Національний банк України може встановлювати граничні
3453-15 ) від
розміри маржі за операціями купівлі і продажу іноземної валюти
готівкою національного оператора поштового зв'язку. { Статтю 8
доповнено пунктом 3 згідно із Законом N 3453-IV (
21.02.2006 }
Стаття 9. Зобов'язання щодо декларування
валютних цінностей та іншого майна
1. Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває
за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у
Національному банку України.
Порядок і терміни декларування встановлюються Національним
банком України.
2. Національний банк України гарантує таємницю інформації,
872-12 ).
зазначеної в пункті 1 цієї статті, відповідно до положень статті
52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (
Стаття 10. Звітність про валютні операції
1. Порядок, види, форми і терміни подання звітності
резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються
Національним банком України за погодженням з Міністерством
статистики України з урахуванням чинного законодавства України.
2. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення
звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність,
передбачену статтею 16 цього Декрету.
Розділ III
ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ І ФУНКЦІЇ
БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ У СФЕРІ ВАЛЮТНОГО
РЕГУЛЮВАННЯ І ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ
Стаття 11. Повноваження Національного банку
України та Кабінету Міністрів України
у сфері валютного регулювання
1. Національний банк України у сфері валютного регулювання:
здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної
економічної політики України;
складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс
України;
контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України
ліміту зовнішнього державного боргу України;
визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в
іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для
виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному
ринку України;
нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних
цінностей для здійснення державної валютної політики;
видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає
рішення про їх скасування;
установлює способи визначення і використання валютних
(обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України,
курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або
розрахункових (клірингових) одиницях, згідно із статтею 8 цього
Декрету;
установлює за погодженням з Міністерством статистики України
єдині форми обліку, звітності та документації про валютні
операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним
поданням;
забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції
та операції уповноважених банків.
2. Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання:
визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України
ліміт зовнішнього державного боргу України;
бере участь у складанні платіжного балансу України;
забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в
частині, що стосується руху валютних цінностей;
забезпечує формування і виступає розпорядником Державного
валютного фонду України згідно із статтею 14 цього Декрету;
визначає порядок використання надходжень у міжнародних
розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у
торговельному обороті з іноземними державами, а також у
неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у
неторговельному обороті з іноземними державами на підставі
положень міжнародних договорів України.
Стаття 12. Сфера валютного контролю
1. Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів
підлягають валютному контролю.
Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо
декларування валютних цінностей та іншого майна, які випливають з
пункту 1 статті 9 цього Декрету.
2. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право
вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну
інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських
рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, визначених
статтею 13 цього Декрету, а також про майно, що підлягає
декларуванню згідно з пунктом 1 статті 9 цього Декрету.
Стаття 13. Функції державних органів і банківської
системи України у сфері валютного контролю
1. Національний банк України є головним органом валютного
контролю, що:
здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних
операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим
Декретом до компетенції інших державних органів;
забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо
здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими
актами валютного законодавства України.
2. Уповноважені банки, фінансові установи та національний
3453-15 ) від 21.02.2006 }
оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку
України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій,
здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться
резидентами і нерезидентами через ці установи. { Пункт 2 статті 13
в редакції Закону N 3453-IV (
3. Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий
контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і
нерезидентами на території України.
4. Міністерство зв'язку України здійснює контроль за
додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних
цінностей через митний кордон України.
5. Державний митний комітет України здійснює контроль за
додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний
кордон України.
Розділ IV
ІНШІ ПИТАННЯ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Стаття 14. Державний та місцеві валютні фонди
1. Кабінет Міністрів України формує Державний валютний фонд
України за рахунок коштів державного бюджету України у межах сум
видатків, затверджених Верховною Радою України, шляхом купівлі
валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України або
за погодженням з Національним банком України на міжнародному
валютному ринку та одержання кредитів у іноземній валюті в межах
затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього
державного боргу України, а також за рахунок інших надходжень,
передбачених чинним законодавством.
2. Рада Міністрів Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів
формують відповідно республіканський (Республіки Крим) та місцеві
валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському
валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у
межах затверджених Верховною Радою Республіки Крим, Радами
народних депутатів сум видатків, а також за рахунок інших
надходжень, передбачених чинним законодавством, і виступають
розпорядниками коштів цих валютних фондів.
Стаття 15. Офіційні валютні резерви
ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 18, N 19-20,
N 21-22, ст.144 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2424-IV ( 2424-15 ) від 04.02.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.205
N 2452-IV ( 2452-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.257
N 2454-IV ( 2454-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.259
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
ст.267
N 2664-IV ( 2664-15 ) від 16.06.2005, ВВР, 2005, N 31, ст.420
N 2668-IV ( 2668-15 ) від 16.06.2005, ВВР, 2005, N 29, ст.384
N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.427
N 2738-IV ( 2738-15 ) від 06.07.2005, ВВР, 2005, N 34, ст.434
N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.101
N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 13, ст.110
N 3202-IV ( 3202-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.117
N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.118
N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 31, ст.268
N 3528-IV ( 3528-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 34, ст.291
N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.296
N 133-V ( 133-16 ) від 14.09.2006, ВВР, 2006, N 43, ст.414
N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.67
N 483-V ( 483-16 ) від 15.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.77
N 549-V ( 549-16 ) від 09.01.2007, ВВР, 2007, N 12, ст.106 }
Господарський кодекс України встановлює відповідно до
254к/96-ВР ) правові основи господарської
Конституції України (
діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності
суб'єктів господарювання різних форм власності.
Господарський кодекс України має на меті забезпечити
254к/96-ВР ), утвердити суспільний
зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток
підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного
виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог
Конституції України (
господарський порядок в економічній системі України, сприяти
гармонізації її з іншими економічними системами.
Розділ I
ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Предмет регулювання
1. Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в
Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі
організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами
господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками
відносин у сфері господарювання.
Стаття 2. Учасники відносин у сфері господарювання
1. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти
господарювання, споживачі, органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а
також громадяни, громадські та інші організації, які виступають
засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них
організаційно-господарські повноваження на основі відносин
власності.
Стаття 3. Господарська діяльність та господарські відносини
1. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється
діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного
виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції,
виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають
цінову визначеність.
2. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення
економічних і соціальних результатів та з метою одержання
прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -
підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без
мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
3. Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на
створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх
функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів
господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності
негосподарюючих суб'єктів.
4. Сферу господарських відносин становлять
господарсько-виробничі, організаційно-господарські та
внутрішньогосподарські відносини.
5. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що
виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому
здійсненні господарської діяльності.
6. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому
Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами
господарювання та суб'єктами організаційно-господарських
повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
7. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між
структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини
суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Стаття 4. Розмежування відносин у сфері господарювання з
іншими видами відносин
1. Не є предметом регулювання цього Кодексу:
майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються
435-15 );
Цивільним кодексом України (
земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо
використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та
об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;
трудові відносини;
фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що
виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх
рівнів;
адміністративні та інші відносини управління за участі
суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або
місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською
компетенцією, і безпосередньо не здійснює
організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта
господарювання.
2. Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів
господарювання визначаються цим Кодексом.
3. До господарських відносин, що виникають із торговельного
176/95-ВР ), застосовуються правила цього Кодексу.
мореплавства і не врегульовані Кодексом торговельного мореплавства
України (
Стаття 5. Конституційні основи правопорядку у сфері
господарювання
1. Правовий господарський порядок в Україні формується на
основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання
економічних відносин суб'єктів господарювання та державного
регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної
вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність
та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної,
соціальної, правової держави.
2. Конституційні основи правового господарського порядку в
254к/96-ВР ); право кожного громадянина
Україні становлять: право власності Українського народу на землю,
її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які
знаходяться в межах території України, природні ресурси її
континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що
здійснюється від імені Українського народу органами державної
влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених
Конституцією України (
користуватися природними об'єктами права власності народу
відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх
суб'єктів права власності і господарювання, соціальної
спрямованості економіки, недопущення використання власності на
шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися
і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї
інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права
власності рівними перед законом, непорушності права приватної
власності, недопущення протиправного позбавлення власності;
економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку
діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом
правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою
захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення
зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного
обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення
правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно
законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання
екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою
належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів;
взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в
Україні принципу верховенства права.
3. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері
господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого
правового господарського порядку, додержуючись вимог
законодавства.
Стаття 6. Загальні принципи господарювання
1. Загальними принципами господарювання в Україні є:
забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист
державою усіх суб'єктів господарювання;
свобода підприємницької діяльності у межах, визначених
законом;
вільний рух капіталів, товарів та послуг на території
України;
обмеження державного регулювання економічних процесів у
зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості
економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві,
екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки
суспільства і держави;
захист національного товаровиробника;
заборона незаконного втручання органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські
відносини.
Стаття 7. Нормативно-правове регулювання господарської
діяльності
1. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією
254к/96-ВР ), цим Кодексом, законами України,
України (
нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету
Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів
державної влади та органів місцевого самоврядування, а також
іншими нормативними актами.
Глава 4
ГОСПОДАРСЬКА КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
(ПІДПРИЄМНИЦТВО)
Стаття 42. Підприємництво як вид господарської діяльності
1. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична,
на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється
суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення
економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Стаття 43. Свобода підприємницької діяльності
1. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати
будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
2. Особливості здійснення окремих видів підприємництва
встановлюються законодавчими актами.
3. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають
ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в
яких забороняється, встановлюються виключно законом.
4. Здійснення підприємницької діяльності забороняється
органам державної влади та органам місцевого самоврядування.
Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів
254к/96-ВР ).
державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується
законом у випадках, передбачених частиною другою статті 64
Конституції України (
Стаття 44. Принципи підприємницької діяльності
1. Підприємництво здійснюється на основі:
вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;
самостійного формування підприємцем програми діяльності,
вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється,
залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів
ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін
на продукцію та послуги відповідно до закону;
вільного найму підприємцем працівників;
комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;
вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця
після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених
законом;
самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної
діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної
виручки на свій розсуд.
Стаття 45. Організаційні форми підприємництва
1. Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких
організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.
2. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності,
реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих
організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами.
3. Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька
діяльність не є основною, положення цього Кодексу поширюються на
ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є
підприємницькою.
Стаття 46. Право найму працівників і соціальні гарантії щодо
використання їх праці
1. Підприємці мають право укладати з громадянами договори
щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору
(контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити належні і
безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом
та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні
гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне
забезпечення відповідно до законодавства України.
Стаття 47. Загальні гарантії прав підприємців
1. Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних
ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права
та рівні можливості для залучення і використання
матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних,
природних та інших ресурсів.
2. Забезпечення підприємця матеріально-технічними та іншими
ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється
з метою виконання підприємцем поставок, робіт чи послуг для
пріоритетних державних потреб.
{ Частина друга статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }
3. Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист
254к/96-ВР ) на підставах і в порядку, передбачених
майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами
місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів,
іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції
України (
законом.
4. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами
чи юридичними особами, органами державної влади чи органами
місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються
підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.
5. Підприємець або громадянин, який працює у підприємця по
найму, у передбачених законом випадках може бути залучений до
виконання в робочий час державних або громадських обов'язків, з
відшкодуванням підприємцю відповідних збитків органом, який
приймає таке рішення. Спори про відшкодування збитків вирішуються
судом.
Стаття 48. Державна підтримка підприємництва
1. З метою створення сприятливих організаційних та
економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на
умовах і в порядку, передбачених законом:
надають підприємцям земельні ділянки, передають державне
майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;
сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного
забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності,
підготовці кадрів;
здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій
об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або
передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;
стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність,
освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;
подають підприємцям інші види допомоги.
2. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює
необхідні умови для цього.
Стаття 49. Відповідальність суб'єктів підприємництва
1. Підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не
порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань,
інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права
місцевого самоврядування і держави.
2. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу
встановлену законом відповідальність.
Стаття 50. Діяльність іноземних підприємців в Україні
1. Особливості здійснення підприємницької діяльності на
території України, на її континентальному шельфі та у виключній
(морській) економічній зоні іноземними юридичними особами,
громадянами визначаються цим Кодексом та іншими законами України.
2. У разі якщо чинним міжнародним договором, згоду на
254к/96-ВР ), застосовуються
обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено
інші правила щодо підприємництва, ніж ті, що передбачено
законодавством України, застосовуються правила міжнародного
договору. Правила міжнародних договорів України, чинних на момент
прийняття Конституції України (
відповідно до Конституції України в порядку, визначеному цими
міжнародними договорами.
Стаття 51. Припинення підприємницької діяльності
1. Підприємницька діяльність припиняється:
з власної ініціативи підприємця;
у разі закінчення строку дії ліцензії;
у разі припинення існування підприємця;
на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим
Кодексом та іншими законами.
2. Порядок припинення діяльності підприємця встановлюється
законом відповідно до вимог цього Кодексу.
Розділ II
СУБ'ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Глава 6
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 55. Поняття суб'єкта господарювання
1. Суб'єктами господарювання визнаються учасники
господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність,
реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав
та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність
за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків,
передбачених законодавством.
2. Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені
435-15 ), державні,
відповідно до Цивільного кодексу України (
комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього
Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську
діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які
здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до
закону як підприємці.
( Пункт 3 частини другої статті 55 виключено на підставі
Закону N 2424-IV ( 2424-15 ) від 04.02.2005 )
3. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську
компетенцію на основі права власності, права господарського
відання, права оперативного управління відповідно до визначення
цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
( Частина третя статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2424-IV ( 2424-15 ) від 04.02.2005 )
Н
Налоговое законодательство
- Закон о налогообложении прибыли предприятий
Т
Таможенное законодательство
- Таможенные тарифы
Таможенный контроль
У
Уголовное законодательство
